"Публічна бібліотека" Богуславської міської ради Київської області

Наталя Гурницька - українська письменниця, родом зі Львова.

Наталія народилася 7 вересня 1978 р., закінчила економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Довгий час працювала за фахом.

Наталя Гурницька не тільки з книг і підручників знає, що таке розділені сім'ї, зламані долі, втрачене майно, фабрика, партія, земля... «Хтось вижив, когось розстріляли, хтось героїчно боровся в УПА та загинув, хтось поєднав своє життя з підпільною греко-католицькою церквою, а ще хтось просто залишився у Львові, бо не зумів втратити це місто для себе», – розповідає Наталя про свою родину. Без старого сімейного фотоальбому, без старих львівських історій, які зачіпають позаминуле століття, не з'явилася б на світ чудовий роман Наталя не стала письменницею. Звичайно ж ми говоримо про твір "Мелодія кави у тональності кардамону", драматичної історії забороненої любові юної дівчини, дочки греко-католицького священика і значно старшого одруженого польського шляхтича, яка зазгарается в атмосфері прекрасного Львова XIX століття.
Наталя Гурницька не змогла проміняти своє рідне місто на будь-який інший, навіть на столицю. Зараз з родиною живе у Львові.

Драматична історія забороненого кохання юної дівчини до набагато старшого за неї одруженого польського шляхтича, яка розгортається в атмосфері Львова XIX сторіччя!

Що це — мінлива пристрасть чи справжні почуття? Для неї — це перше кохання, для нього — мабуть, уже й останнє...
Чи отримають закохані шанс змінити власну долю, залишитись разом і чи взагалі можливо побудувати щастя, балансуючи на краю прірви та порушуючи всі можливі заборони?..

«Мелодія кави в тональності сподівання» – це історія Анни та її життя після втрати коханого чоловіка. Образ Анни набуває зрілості та довершеності, лишаючись повнокровним і неймовірно реальним; у цій жінці ми бачимо незламний внутрішній стрижень, глибоку віру в Бога, усвідомлення своїх обов’язків перед родиною, жіночу мудрість і силу, не фізичну, але душевну, духовну, розважливість, поміркованість – і велику жагу щастя. Щастя найпростішого, побутового, такого, щоб діти не хворіли і достаток був, адже любого чоловіка поруч вже немає, тому й не жде Анна пристрасті, не прагне нового шлюбу чи амурних пригод. Проте життя непередбачуване і часто-густо підкидає саме те, чого не ждеш, те, про що не мрієш, і те, із чим не завжди виходить дати раду. Але що робити з викликом? Відповідати на нього. Як? То залежить від багатьох чинників. Головне – за будь-яких викликів лишатися собою і точно знати, що тобі потрібно. Героїня Гурницької певна себе і приймає те, що їй судилося долею, з величезною внутрішньою гідністю, притаманною справжнім жінкам. При всій своїй тендітності та жіночності, Анна – незламна, і любов у неї буде лише справжньою.

Це історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші— гіркі, як свіжозварена кава або спогади про доленосні події нашого недалекого минулого. Треті ще довго залишають по собі аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів...Думками, які народжуються за горнятком кави, діляться Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Вікторія Гранецька, Дара Корній та інші автори.